Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Генеральная Ассамблея, подтверждая Всеобщую декларацию прав человека ( 995_015 ) (1), в которой провозглашается, что каждый человек должен обладать всеми правами и всеми свободами, изложенными в ней, без какого бы то ни было различия, как то в отношении расы, религии или иного положения,ссылаясь на статью 3 Всеобщей декларации прав человека ( 995_015 ), где говорится, что каждый человек имеет право на жизнь, на свободу и на личную неприкосновенность, ссылаясь также на статью 18 Всеобщей декларации прав человека ( 995_015 ) и статью 18 Международного пакта о гражданских и политических правах ( 995_043 ) (2), согласно которым каждый человек имеет право на свободу мысли, совести и религии.... читати далі >>>
(джерело: офіційний веб-портал "Верховна Рада України")
З нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту Президент України Володимир Зеленський взяв участь у відкритті інсталяції «Погляд у минуле» у Києві. Глава Української держави наголосив, що День пам'яті жертв Голокосту важливий як для історії нашої країни, яка в часи нацистської окупації пережила трагедію Бабиного Яру, так і для всього світу. «Ми вшановуємо сьогодні всіх жертв Голокосту, жертв трагедії Бабиного Яру, всіх жертв Шоа», – сказав Володимир Зеленський. Він зауважив, що саме цього дня у 1945 році бійці 1-го Українського фронту почали звільнення концтабору Аушвіц. «Тому ми сьогодні вшановуємо й тих, хто зберіг життя багатьох євреїв. Вони стали й носять таке високе звання – звання Праведників народів світу», – зазначив Президент. За словами Глави держави, інсталяція, яка відкривається сьогодні на проспекті Перемоги у столиці, важлива тим, що дає можливість зазирнути в жахливе минуле, яке ми не маємо права забути. «Ми повинні пам’ятати, що не помічати диктатуру, не помічати нацизм, не помічати такого ставлення до людства, до народу, до традицій просто неможливо. Тому пам’ятаємо й помічаємо. Вічна пам'ять всім ... читати далі >>>
(джерело: офіційне інтернет-представництво "Президент України - Володимир Зеленський")
Президент України Володимир Зеленський разом з дружиною Оленою, а також главами іноземних делегацій взяли участь в урочистих заходах до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру, що відбулися в Меморіальному центрі Голокосту «Бабин Яр» у Києві. Зокрема, у церемонії вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру взяли участь Президент Держави Ізраїль Іцхак Герцог, Президент Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр, Голова парламенту Грузії Каха Кучава, Спікер Риксдагу Швеції Андреас Норлен, Маршалок Сенату Республіки Польща Томаш Гродзький. Крім того, на заході були присутні представники парламентів Чехії, Австрії, Литви та Латвії, спеціальний представник з питань Голокосту Держдепартаменту США Еллен Джермейн, спеціальний представник Прем’єр-міністра Великої Британії лорд Амед Вімблдонський, рабини, лідери духовенства, посли та представники дипломатичного корпусу, а також експерти, науковці та меценати з усього світу, які опікуються темою Голокосту... читати далі >>>
(джерело: сайт "Рівненська обласна державна адміністрація")
Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ! В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ділова Мова")
Вступ: Голокост позначає систематичне, переслідування і вбивство шести мільйонів євреїв, що його вчинив офіційно та за допомогою державної бюрократії нацистський режим і колабораціоністи. Голокост — слово грецького походження, що означає «всеспалення». Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали, що німці належали до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї, котрих вони вважали «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так званої німецької расової спільноти. У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й інші етнічні групи через їхню гадану расову та біологічну меншовартість: ромів, людей з інвалідністю та деякі слов’янські народи (поляків, росіян тощо). Інші групи зазнавали переслідувань на політичних, ідеологічних і поведінкових підставах. Серед них були комуністи, соціалісти... читати далі >>>
(джерело: сайт "Енциклопедія Голокосту")
Часи німецької окупації України у Другій світовій війні, коли відбувався Голокост на її території, є одні з найбільш досліджених істориками. Пропри це, в медійному просторі не обходиться без міфів і спекуляцій, у той час, як багато фактів, цифр та історій, які за ними стоять, залишаються невідомими широкому загалу, або ж вони вирвані з загального контексту. У цій статті, що базується на наукових публікаціях, зібрані дані, про які існує консенсус серед українських та закордонних науковців. Через тиждень після підписання Угоди про ненапад між сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною, відомої як пакт Молотова-Ріббентропа, почалася Друга світова війна. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а через два тижні, 17 вересня, зі сходу польський кордон перейшли радянські війська. Угода, або Пакт Молотова-Ріббентропа підписана у Москві міністром МЗС Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом (в центрі) та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим (ліворуч) у присутності члена Політбюро ЦК ВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна та посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга. З часів пізнього Середньовіччя значну кількість населення на цих землях становили євреї. Приєднавши частини територій Польщі та (через рік) Румунії, сталінський режим збільшив єврейське населення підрадянської України. На момент нападу Німеччини на СРСР Україна мала найбільше єврейське населення в Європі – 2,7 мільйона осіб... читати далі >>>
(джерело: сайт "Радіо Свобода")
Фотографія 1944 року. На ній частина Бабиного Яру на околиці Києва, в якій виявили тисячі тіл цивільних осіб, убитих нацистами. У 1941–1943 роках у Бабиному Яру були розстріляні, за різними даними, від 70 до 200 тисяч осіб. Більшість із них були євреями, за етнічною ознакою там страчували і ромів. Також у Бабиному Яру розстріляли, зокрема, понад 600 членів ОУН. Київ – Від розстрілів у Бабиному Яру в Києві та Янівському концтаборі у Львові – до створення «конвеєрів смерті» в Аушвіці й Майданеку. Це технології Голокосту, які у роки Другої світової війни використали нацисти, знищивши близько 6 мільйонів осіб. Як не забути трагедію, як передати пам'ять про Голокост та інші геноциди, котрі прокотились територією України у ХХ сторіччі, нинішньому і прийдешнім поколінням? У роки «Великої катастрофи» (Шоа), як ще називають Голокост, нацистська окупаційна влада знищила в Україні понад півтора мільйони євреїв... читати далі >>>
(джерело: сайт "Радіо Свобода")
Голокост був систематичним, офіційним, державним переслідуванням і вбивством шести мільйонів єврейських чоловіків, жінок і дітей нацистським режимом та його колабораціоністами. Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали німців «вищою расою» і хотіли утворити «расово чисту» державу. Євреї розглядалися «нижчими» й чужими, і тим самим ніби становили загрозу для так званої німецької расової спільноти. Оскільки нацисти виступали за вбивство нащадків «небажаних» груп, діти — насамперед єврейські та ромські — були особливо вразливими в часи Голокосту. Важким завданням є підрахунок точної чисельності людей, яких було вбито внаслідок нацистської політики. Не існує жодного документу часів війни, складеного нацистськими чиновниками, в якому була б вказана кількість жертв вбитих під час Голокосту або Другої світової війни. Щоб точно оцінити масштаби людських втрат, науковці, державні установи та єврейські організації ще з 1940-х років мали в своєму розпорядженні різні записи, зокрема звіти про перепис населення, захоплені архіви Німеччини і країн Осі та післявоєнні розслідування, які дозволили скласти ці статистичні дані. По мірі виявлення більшого числа документів і більш глибокого розуміння вченими подій Голокосту, підрахунки людських втрат можуть зазнавати змін... читати далі >>>
(джерело: сайт "Енциклопедія Голокосту")
Роль місцевого не єврейського населення окупованих Німеччиною територій в процесі холокосту була неоднозначною. Тисячі місцевих жителів служили у допоміжній поліції, створеної окупантами і брали участь в охороні гетто, конвоюванні євреїв до місця вбивств і в самих вбивствах. Місцева поліція здійснювала відправку євреїв у табори смерті на територіях, контрольованих режимом Віші у Франції, у Словаччині, в Угорщині. Багато місцевих жителів доносили окупантам на те, де переховуються євреї. Багато місцевих жителів привласнювали собі майно убитих євреїв, вселялися в їхні оселі. Нарешті, були випадки, коли місцеві жителі самі розправлялися з євреями, без безпосередньої участі окупантів. У Хорватії вбивства євреїв також здійснювалися без безпосередньої німецької участі. У той же час чимало місцевих жителів-неєвреїв рятували євреїв, ризикуючи свободою і життям... читати далі >>>
Жертвами Голокосту вважаються 6 мільйонів євреїв у Європі, де разом з 4,5 мільйонами дорослих, було знищено 1,5 мільйона дітей. Саме така кількість вказана у вироках Нюрнберзького трибуналу. Однак це число є умовне, адже повного поіменного списку жертв цієї трагедії немає. Все через те, що до кінця війни нацисти знищували навіть сліди від таборів смерті. Окрім того, часто єврейські громади знищували цілком, і не залишалося рідних, близьких, друзів, які могли б повідомити імена загиблих. У Національному меморіалі катастрофи (Шоа) та Героїзму "Яд-Вашем" в Єрусалимі зберігаються персональні документи, що свідчать про приблизно 4 мільйони жертв, які поіменно ідентифіковані. За оцінками "Енциклопедії Голокосту" (видана музеєм Яд-Вашем), загинуло до 3 мільйонів польських євреїв, 1,2 мільйона радянських євреїв, з них 140 тисяч євреїв Литви і 70 тисяч євреїв Латвії. Єврейське населення СРСР знищувалося, як правило, безпосередньо в місцях його проживання айнзатцгрупами (нім. Einsatzgruppen) СС і колаборантами. По всій Україні майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл знаходяться "ями" – яри, куди зганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей. Багато громад було знищені безслідно. Із 70 єврейських центрів довоєнної України, доля яких невідома, 43 були знищені ще в 1941 році, а решта – до середини 1942 року... читати далі >>>
(джерело: сайт "канал 24")
Кам'янець-Подільський: Це перше місце масового розстрілу євреїв в Україні з початку окупації. Через місяць після початку окупації - 28 серпня 1941 року - тут вбили протягом доби близько 23 тисяч євреїв. Серед вбитих були місцеві мешканці, а також угорські та інші іноземні євреї, яких сюди привезли. За один день тут вбили євреїв більше, ніж навіть за перший день розстрілів у Бабиному Яру. Бердичів: Це продовження "кривавого шляху" Айнзацгрупи "С". 15 вересня 1941 року тут вбили близько 14-15 тисяч євреїв. Це сталось на теренах аеродрому, за 6 кілометрів від Бердичева. Загалом за час окупації у місті та районі вбили 30 тисяч євреїв. Бердичів називали українським Єрусалимом, там 82% населення становили євреї. Київ: 29-30 вересня у Бабиному Яру вбили 33 771 людину. Такі точні дані містяться у звіті Айнзацгрупи "С". Єврейське населення міста зникло, а вижили одиниці. За наступні роки тут знищили ще десятки тисяч людей різних національностей... читати далі >>>
(джерело: сайт "BBC News")
Освенцим. Як жили та вмирали в'язні найвідомішого концтабору Третього Рейху
(джерело: сайт "Експрес ТV")
"АРІЙСЬКА РАСА" ТА АНТИСЕМІТИЗМ: Лідер Третього рейху Німеччини Адольф Гітлер пропагував серед населення псевдотеорію про арійську расу, яка є рушійною нацією у розвитку світу. Буцімто лише арійці (до них відносили мешканців Скандинавії, Ісландії, Північної Німеччини) були, є і будуть кращими за інші "меншовартісні" народи. Вважалося, що для зовнішнього виду арійців є характерним стрункість, високий ріст, вузьке обличчя і довгий череп. Колір шкіри арійців – рожево-білий, крізь неї відсвічує кров. Шкірі арійців не шкодить опромінення сонця. У них густе волосся, у чоловіків – пишна борода. Колір волосся зазвичай світлий, з варіаціями від зовсім білих до жовтуватих і золотистих. Проте наукою вже давно доведено, що немає на планеті Земля такої людини, яка була б "чистокровною". Навіть головний прибічник цієї теорії... читати далі >>>
(джерело: сайт "5 канал")
На фото: В центре нацистских убийств: Ирма Гриз (Irma Grese) была надзирательницей в концлагере и стала одной из немногих женщин, призванных к ответу за совершенные преступления. На мой взгляд, всё нацистское движение — и фашизм в целом — апеллирует к молодежи. В идеологии нацистов самым мощным был расистский элемент, наряду с пристальным вниманием к воспроизводству, жизнеспособности и плодовитости. Нацистов в первую очередь интересовала практическая польза, а также то, кого именно можно было завербовать для проведения некоторых из экспериментов. Незамужние девушки в возрасте от 17 до 25 лет обязаны были проходить трудовую повинность, то есть уже сама официальная политика привлекала эту социально-демографическую группу населения к работе секретаршами, медсестрами и учителями на Востоке. Не связанные семейными узами, такие девушки готовы были отправиться куда угодно. Выпускницы средних школ, они видели здесь шанс проявить себя, прежде чем осесть или найти мужа, работая за границей. Думаю, мы склонны недооценивать важность той роли, которую играла классовая принадлежность в самоопределении этих женщин. Первая мировая война положила конец и дискредитировала режим Кайзера. Внезапно женщины получили возможность голосовать, участвовать в общественной жизни, вырываться из удушливой атмосферы деревень, где их заставляли пасти овец. Естественный путь для подобной мобильности — такие «женские» профессии, как медсестра, учительница и секретарша. Именно в этих сферах женщины достигали успехов в рамках тогдашней государственной системы. Бóльшая часть литературы на эту тему рассматривает фашизм в контексте подъема современного государства, а также сопровождающего его гос-строительства. Часто судьбы женщин остаются за рамками этих исследований. Одна из главных задач моей книги — обсуждение вопроса женской непричастности. Во многом женщины были неотъемлемой частью внутренних механизмов страны, виновной в развязывании войны и Холокосте. Поэтому ошибочно рассматривать роль женщин в развитии государства, отрицая при этом их причастность к политике и преступлениям этого государства... читать дальше >>>
(источник: "Блог Елены Кузминой")
